Новорічі свята

Новорічні та різдвяні традиції в Україні

Новий рік – одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят. Це, мабуть, єдина подія, яку протягом століть щорічно відзначають у всіх країнах і на всіх континентах, яку знають, люблять і з нетерпінням чекають люди, різні у своїх етно-національних традиціях і релігійних переконаннях. Незважаючи на те, що Новий рік – одне з небагатьох свят, що об’єднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують свої традиції зустрічі Нового року та своя святкова атрибутика.В Україні традиція новорічного святкування має особливуі тривалу історію, адже наші прадіди у різний час святкували новий рік – і в березні, і у вересні, і у січні – та й тепер двічі. Серед українського селянства аж до початку XX ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися задобрити. Панувало уявлення, що у новорічну ніч відкривається небо і у небесних сил можна попросити що завгодно. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року. Вечір 31 грудня називали щедрим, або багатим, до нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж вдавалися до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: «Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю» – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Результатом цих дій мав бути рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі оббігали садок босоніж тощо. Існували й численні новорічні прикмети та ворожіння. На Полтавщині у новорічну ніч дивилися на хмари: якщо вони йшли з півдня, вірили, що буде врожай на ярину, якщо з півночі – на озимину. Тієї ж ночі намагалися дізнатися, які зернові будуть найбільш урожайними наступного року. Для цього надворі лишали пучечки пшениці, жита, ячменю, вівса та інших рослин. Вважалося, що краще вродить та культура, на яку впав іній. В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув’язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям. Гілки «дідуха» обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка. Свято Різдва чекали з нетерпінням і дорослі, і малі, тому що воно приносило чимало радощів, веселощів та солодощів. Розпочиналося Різдво 6 січня – на Святий Вечір. Цей день в усіх асоціюється із такою стравою як кутя, що повинна красуватися на столі серед ще 11 страв. Це – перша страва, яку їдять. Потім всі інші. У різних регіонах її готують то рідкою, то густою. Незмінними є горіхи (цілі або подрібнені), мед, мак, родзинки. Взагалі, кожна господиня може нафантазувати все, що забажає. Головна умова, щоб було смачно. Ці 12 страв як 12 місяців року. Звичайно, перша ложка куті дістається господарю дому.Як відомо, на Святий Вечір прийнято збиратися родиною, не ходити в гості, бажано не запізнюватися на вечерю. Прикмета говорить, якщо запізнитися на Святу Вечерю, то потім цілий рік запізнюватися будеш.Взагалі, з Різдвом пов’язано багато народних прикмет. Якщо в перші три дні свята з’являється іній на деревах – буде добрий урожай хліба. Будуть гарні трави та хліб, якщо глибокий сніг. Якщо вночі багато зірок, це до гарного урожаю ягід. Весна буде холодною, якщо цей день теплий. Символ цього свята – зелена ялинка. А Зірка, яка зазвичай красується на верхівці дерева, то символ Віфлеємської зірки, що яскраво освічувала шлях волхвам до Ісуса Христа. Різнобарвні кульки, маленькі ангели, гірлянди, маленькі пастухи із свічками та ліхтариками нагадують свічки та ліхтарі, що світили у цю святу ніч Віфлеємським пастирям. І зараз ці вогні горять у кожному будинку.Щоб свято було ще радіснішим та веселішим, родичі один одному кладуть подарунки під ялинку, а дітям вішають солодощі на ялинку. У часи Київської Русі сільські хати до Різдва покривали свіжим сіном, соломою – стіл, зверху стелили скатертину та ставили страви. Це нагадувало про те, що Ісус народився не в хоромах, а у хліву та поклали у ясла на солому.В цей день прийнято ввечері ходити з Віфлеємською зіркою із позолоченого паперу, прикрашеною ліхтариком. З нею ходили по селу та співали різдвяні пісні. Це називається колядуванням. Колядувати можуть діти, дорослі парубки та дівчата. У різних регіонах колядують не в однаковий час: де вже на Святий Вечір, десь − першого дня на Різдва, десь – на другий день після свят.Мабуть, найвідомішою колядкою для українців є пісня «Добрий вечір тобі!» Хлопці та дівчата ходили колядувати окремо: хлопці з дзвоником та «зіркою», дівчата мали із собою ліхтар у вигляді місяця чи зірки, адже ходили колядувати ввечері, в хату не заходили, колядували на дворі. Хлопці ж співали під образами, сідали до столу, але ненадовго: вклонялися господарям та гостям і вирушали далі.У цей день також прийнято миритися з тими, з ким були у сварці, пробачати будь-які образи, щоб відчути всю радість та чарівність не тільки свята, а й життя.